![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
#11 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Мов сміється над смутком минулого літа,
Над дощем,що живе все зганяє до хати, Червоніє яркіше,дощами умита, Хоче смуток осінній з душі розігнати. Та осіннє тепло землю вже не зігріє, А дощі перейдуть,заховаються в гори, І в один день зима фарби сірі накриє, Заховавши під ковдрою осені поле. (F) (F) (F) Очень красиво и трогательно! |
![]() |