![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
|
|
#11 |
|
Гость
Сообщений: n/a
|
Я до тебе й пораненним птахом. Віктор Гала
Я до тебе й пораненним птахом На одному крилі прилечу, Серед хмар,непроторенним шляхом, Прилечу запалити свічу. Розігріє вона твоє серце, Геть прогоне журбу вікову. Назбираю зірок у відерце, Жовтим місяцем в коси впаду. Обцілую,словами зігрію, Вип'єм чашу кохання до дна. Вже й свіча не горить,тільки тліє, Скоро ранок,ти знову сама. Та не гріють слова твою душу, І свіча мерехтить не горить, Камінь з серця твого я не зрушу, Серце мертве,його не збудить. Двері наглухо знову закриті, Знову в серці панує пітьма, Всі мости погоріли,розбиті, І дороги назад вже нема. Місяць знову гуляє по волі. Знову зорі на небі блистять, Піднімаю крило я поволі, Он,вже й гуси у вирій летять. Відлітають,і я разом з ними Відлітаю в далекі світи, Залишив за лісами густими Дві свічі,що згасила їх ти. © Copyright: Віктор Гала, 2010 Свидетельство о публикации №11004092645 |
|