АВТОРСЬКА СТОРІНКА .ВІКТОР ГАЛА . ПИШУ УКРАЇНСЬКОЮ .

Чарівник-сон дарований усім,
Повіки закриваються і вмить,
Заходить тиша в твій блаженний дім,
Спинися час! Дивися,жінка спить!
(F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) Ніжність, повага, любов - все це виражено у вашому творі. Будьте завжди таким і учіть молодше покоління. Дякую!

Виктор! наслаждаюсь вашими стихами!

З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ МОЯ УКРАЇНО!



Ти край мій єдиний, моя Батьківщина,
Для мене одна ти, моя Україно
Ти чорнеє море, ти неба блакить,

Ти сонце, що в небі для нас мерехтить.
Ти взимку- Карпати, а в літку ти Крим.
Єдина для мене, ти в серці моїм.
<>

Щиро дякую ! (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F)

ОСІНЬ Віктор Гала
Осінь палить листи,що писало їй літо,
Прочитавши рядочки з початку до краю,
Цідить сірі дощі через порване сито,
У далекі краї сивий клин проганяє.
Помокріла трава,стоїть гола тополя,
Соромливо схилилась в поклоні ліщина,
Почорніла верба у журбі серед поля,
Лиш горить у саду ягідками калина.
Мов сміється над смутком минулого літа,
Над дощем,що живе все зганяє до хати,
Червоніє яркіше,дощами умита,
Хоче смуток осінній з душі розігнати.
Та осіннє тепло землю вже не зігріє,
А дощі перейдуть,заховаються в гори,
І в один день зима фарби сірі накриє,
Заховавши під ковдрою осені поле.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1909303310

Мов сміється над смутком минулого літа,
Над дощем,що живе все зганяє до хати,
Червоніє яркіше,дощами умита,
Хоче смуток осінній з душі розігнати.
Та осіннє тепло землю вже не зігріє,
А дощі перейдуть,заховаються в гори,
І в один день зима фарби сірі накриє,
Заховавши під ковдрою осені поле.
(F) (F) (F)
Очень красиво и трогательно!

ОСІНЬ Грусть осенняя очень певуче звучит в Ваших стихах, Виктор!

Вже чужі.
Віктор Гала
Вже чужі,а ще вчора здавалось,
Що кохання у нас назавжди,
Що в житті нащім гарно все склалось
І не треба чекати біди.
Чи кохання було те несправжнє,
Чи його не змогли зберегти,
Впало каменем слово останнє,
Розвело перед нами мости.
Мовчимо.Що тепер говорити,
І кому ті потрібні слова,
Коли душі для слова закриті,
Їх шукаєм,а їх вже нема.
Одне слово і світ похитнувся,
Чорним змієм образа лягла,
Я об камінь життєвий спіткнувся,
Ми чужі.Я один.Ти сама.
Слово може на світ народити.
Розтопити сніги вікові,
Але може воно і убити,
Заховати кохання у мглі.
Стоїмо вже чужі серед поля,
А навкруг зеленіють жита.
Словом вбиті кохання і доля.
Ти така ж,але ти вже не та.

© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11009211453

Прекрасные стихи! Пусть на Ваших жизненных дорогах будет много-много счастья!