АВТОРСЬКА СТОРІНКА .ВІКТОР ГАЛА . ПИШУ УКРАЇНСЬКОЮ .

СПОВІДЬВіктор Гала
Хотів би поклонитися до ніг,
Хотів би на руках тебе носити,
Та тільки жаль, тебе я не зберіг
І ти пішла ,не захотіла жити.
Ти вже ішла, а я не вірив в те,
Ти посміхалася тоді востаннє,
А я казав:»Не бійся, все пройде,
Усе минеться, ну яке прощання»
А ти пішла, від горя я кричав,
Не міг і не хотів себе простити,
Такий важкий на серце камінь впав,
Як довго довелось його носити.
Приходила ти часто в мої сни,
Торкалася чола мого рукою,
А я вві сні благав: «Мамо, прости»,
Ні слова, лиш хитала головою.
Тепер я зрозумів, залишився один,
І сином я ніколи вже не буду.
Гірчить життя, як у степу полин,
Свої помилки вік я не забуду.
Як все давно було, та в пам’яті моїй
Та рана серце кров’ю обливає,
Як мало часу віддаєм ми тій,
Яка народжує і всі гріхи прощає.

14 травня 2009р.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910042069

Спасибо большое Вам за Ваши стихи, очень душевно! Вы молодец, что прославляете не только русскую , но и украинскую литературу! ))))))) Браво, очень здорово! (F) (F) (F) (F)

Очень хорошо написано.

Ти плачеш,жінко? Віктор Гала
Ти плачеш,жінко?Знову щось наснилось?
А може память в юність забрела?
Під ту вербу,де небо нахилилось,
Де вперше ти щасливою була?
Він ще юнак ,з дитячими очима,
Несміло і невміло цілував,
Але яке те все було правдиве,
Що цілий світ у час цей замовкав.
Несміливий той перший поцілунок,
А в серці щем ,що груди розпера,
Здавалось доля піднесла дарунок,
На довгі роки,довгії літа.
Сміливішому,іншому всміхнулась,
Пішла за ним в його незнанний рай,
Від милого,від щастя відвернулась,
Не сміла навіть вимовить:-Прощай.
Чому ти плачеш, жінко, серед ночі?
Чому в очах опука і печаль?
Ти згадуєш його дитячі очі,
Минулого тобі все більше жаль.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1908055623

Спасибо за стихи!

() () () () () (nt) (nt) (nt) (nt) (nt)

Птах кохання Віктор Гала
Кохання,як той птах,було і полетіло,
І вже співає в іншому саду,
Чому співать в моєму не схотіло,
Може на щастя може на біду.
Воно було.Згадай як все співало,
Як спів той викликав у серці щем,
Затихло враз і співу вже нестало,
Лиш згадкою про нього ми живем.
Чекай весни з дзвінкими соловями.
І птах кохання може прилетить,
Так заспіва,такими голосами
Що серце від кохання вмить згорить.
І слух піснями буде лоскотати,
Немов з кайданів вирветься душа,
Від того співу схочеш заспівати,
Прийде кохання чисте як сльоза.
Та пташку ту,не зачиняй в темниці,
ЇЇ ніхто не звабив,не купив,
Як полонянка утече з вязниці,
Кохання ще ніхто не приручив.

© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910088911

Великолепный стих!! Добавить нечего. С уважением к Вашему творчеству BXXX
() () () () ()

Виктор ваши вирши, мне понравились. Они очень схожи на раннего Шевченку.Они с распевом и жизненым надрывом. Дянкую!