![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
#11 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Ти все пробачила мені.
Віктор Гала Ти все пробачила мені, Сліпі світанки ,грубе слово, Веснянний щебіт солов'їв, І недоречну ту розмову, В якій вчувалось: серця щем, Освідчення,жорстока зрада, Вливалась мова та вогнем, В холодний струмінь водопаду. Недоціловані вуста Шепочуть знов слова кохання, Розплетена коса густа, Трепеще тіло від жадання. Я на руках його несу, Впиваюсь вишнями-вустами, Спиваю із грудей росу, Душа співає з солов'ями. І ти всміхаєшся.В очах Знову горить жіноча зваба, А скільки ніжності в словах, Яких мені не доказала. Як палко з жаром цілував, Вуста дівочі,ніжне тіло. Розплющив очі.Задрімав. Прокинувся.Все відлетіло. © Copyright: Віктор Гала, 2010 Свидетельство о публикации №11005131363 |
![]() |