АВТОРСЬКА СТОРІНКА .ВІКТОР ГАЛА . ПИШУ УКРАЇНСЬКОЮ .

Заина,спасибо! (F) (F) (F)

Так і я,вже давно в світ гайнув би,
Пошукати заможні краї,
Та коріннями міцно уп'явся,
В цьому,Богом забутім,селі.

() () () () ()

Стежина
Віктор Гала
Маленькі ніжки бігли по стежині,
Що пролягла серед густих пшениць,
Дивились на дівча волошки сині,
І чути було спів перепелиць.
Торкались колоски плеча дитини,
Цвіркун виводив пісеньку дзвінку,
Всміхалось сонечко з-за білої хмарини,
Дивлячись вниз на дівчинку малу.
Та раптом заєць перебіг стежину,
Побіг щосили вітер доганять,
А в інший бік дівча біжить щосили,
Від страху оченята лиш блистять.
Маленьке серце вискочити хоче.
З грудей дитячих, як листок тремтить,
Уже не плаче, щось під ніс бурмоче,
З усії сили до села біжить.
Захекана, налякана до краю
У двір чужий швиденько забіга,
Та тільки мама щось не зустрічає,
А з хати вийшла тітонька чужа.
Дівча не зрозуміло, що від страху
З стежини збилось. Тітку відпиха,
Біжить до хати, загляда у шафу,
Під ліжко, всюди матінку шука.
Стояла жінка, ніжно посміхалась,
Дивилась на розгублене маля,
Потім взяла на руки, приласкала,
В село сусіднє із дівчам пішла.
Про випадок той згадують донині,
Коли сім'я сідає до стола,
Як дівчинка прибилась до хатини,
Куди пізніш невісткою зайшла.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911046842

Птах кохання
Віктор Гала
Кохання,як той птах,було і полетіло,
І вже співає в іншому саду,
Чому співать в моєму не схотіло,
Може на щастя може на біду.
Воно було.Згадай як все співало,
Як спів той викликав у серці щем,
Затихло враз і співу вже нестало,
Лиш згадкою про нього ми живем.
Чекай весни з дзвінкими соловями.
І птах кохання може прилетить,
Так заспіва,такими голосами
Що серце від кохання вмить згорить.
І слух піснями буде лоскотати,
Немов з кайданів вирветься душа,
Від того співу схочеш заспівати,
Прийде кохання чисте як сльоза.
Та пташку ту,не зачиняй в темниці,
ЇЇ ніхто не звабив,не купив,
Як полонянка утече з вязниці,
Кохання ще ніхто не приручив.

Спить у лузі калина
Віктор Гала
Спить у лузі калина, спить в колисці дитина,
Вітерець у садочку теж приліг подрімать,
Тільки батько і мати будуть довго не спати,
Будуть думку гадати і додому чекать.
Приїзджайте додому, не везіть ви нічого,
Тільки в хату загляньте, щось батькам розкажіть,
Їм не треба багато, лиш сміялась би хата,
Щоб були ви щасливі і здорові були.
Білим інеєм скроні притрусило у тата,
Побіліла у мами темно-руса коса,
Відлітають у вирій роки клином пташиним,
Забирають здоров’я і марніє краса.
Не цурайтеся дому,не цурайтеся мови,
Не цурайтеся, діти, своїх сивих батьків,
Вам для них треба жити,все за них повторити,
І чекати з дороги своїх власних синів.
Спить у лузі калина, спить в колисці дитина,
Вітерець у садочку теж приліг подрімать,
Тільки батько і мати будуть довго не спати,
Будуть думку гадати і додому чекать.
18 листопада 2003 рік


© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911047114

Кохання,як той птах,було і полетіло,
І вже співає в іншому саду, (F)

ЛЮДА , дякую. (F) (F) (F)

Виктор Гала ХОЛОДНО

Холодно.Боже,як холодно стало,
А у природі буяє ж весна,
Душу гріють слова твої мало,
Коли в серце ввірвалась зима.
Слово інеєм білим покрите,
Ніби крига мої почуття,
Для тепла всі ворота закриті,
Без тепла і життя не життя.
Мабуть в теплі краї відлетіли,
Ті красиві і теплі слова,
Може в вирії десь заблудили?
Їх шукаю,а їх вже нема.
Не зігрію теплом твої руки,
Лід із серця не зможу зігнать,
Моє слово несе тобі муки,
Вимагає ще більше страждать.
І не треба тепла дожидати,
Вічний холод всю душу скував,
Я прошу лиш колись пригадати,
Як я палко колись обіймав.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1909182048

Зимова ніч
Віктор Гала
Сховалось сонце,ніч не за горами,
Щербатий місяць з неба підморгнув,
Там вдалені,за білими снігами,
Останню пісню вітер затягнув.
Стихає день,порозсипались зорі,
Стовб диму в небо лізе від землі,
І ніч-чаклунка топить в чорнім морі,
Зимовий день,як в хвилях кораблі.
З німих небес зірвалися сніжинки,
Мов табунець метеликів нічних,
Летять на землю св'яткувать обжнивки,
В саду всідаються на гілочках тонких.
А вніч,коли зима зірки колише,
Коли у кожен дім заходять сни,
Картину дивну на вікні напише
Мороз,для зустрічі веселої весни.

© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11001302500