Та раптом засміялася вона,
Розреготалась диким,дивним сміхом,
І враз замовкла.Тріснула струна.
Спинився час над сивим чоловіком.
Оркестр затих,мовчав в чеканні зал.
Скрипаль на мить відкрив закриті очі,
Зійшов у зал, і їй під ноги впав,
Згорів,як зірка в небі опівночі.
Обірвана струна,обірване життя,
Та музика весь час для двох звучала,
Її скрипаль дограв всю до кінця,
Тій,що в житті його не помічала.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11005202937