СпогадиЯк хочеться в дитинство повернутись,
Де мама й тато зовсім молоді.
Під колискову мамину заснути,
Тримаючи цукерку у руці.
Почути мудру татову пораду,
Коли сім'я зібралась за столом.
Побігти вранці з друзями до саду,
Що ріс велично зразу за селом.
Нарвати вишень,Білого Наливу,
У річку з головою забрести
І закохатись в дівчинку вродливу,
З зачіскою,що звалася" ХВОСТИ".
О, Боже,як світило тоді сонце,
Які ласкаві,теплі вечори.
Як заглядав промінчик у віконце,
А я "тягнувся "швидше"підрости".
Та все минає,вже чоло біліє,
І мами й тата вже в живих нема,
Сад мій засох,і річка все міліє,
А серця доторкнулася зима.
Холодний вітер душу не зігріє,
Холодний дощ сльозами обіл'є,
Холодне листя під дощем зотліє,
У холоді згорить життя моє.

© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11011227726