ВИНО
Віктор Гала

Горілка вся однакова на смак,
Є добра,а бува, та що казати,
А от вино,то зовсім тут не так,
У кожному свій смак і аромати.
Шумить в бокалі молоде вино,
Ще непрозоре,трохи гіркувате,
А пригуби, і в голову воно
Почне химерні думи підкидати.
Засяють очі,розігріта кров,
Ударить в голову і затанцюють ноги,
Захочеш зкуштувати його знов,
Й обов’язково зіб’єшся з дороги.
А пройде час, відстоється воно,
Почне свій смак і міцність набирати,
Ото тоді ти справжнє п’єш вино,
Таким захочеш завжди смакувати.
Воно густе,спокійне і п’янке,
В ньому зібрались смак і аромати,
В цьому вині знайдеш ти щось таке,
Від чого серце схоче заспівати.
Вино-що жінка,гарна,запальна,
Ще молода,з медовими вустами,
Або замріяна,спокійна,як вода,
В казковім озері з крутими берегами.
І кожен вибирає на свій смак,
І випива своє вино роками,
Хто платить гроші,а хто п’є за так,
Хто лиш пригубить,а хто п’є діжками.
Вином я наповняю свій бокал,
О, бачу засвітились твої очі,
Зриваю із табу тонку вуаль,
Я п’ю вино за жінку опівночі.
20 червня 2009 рік


© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11011141854