Затихла біль.


Віктор Гала


Затихла біль,а може десь сховалась.
Ти поглядаєш в бік на телефон,
Надія ще живе,вона ще не прощалась,
Вона співає з серцем вунісон.
З надією живеш і кожен день стрічаєш,
А дні безжалісно біжать за небокрай,
І вже звикаєш,що любов втрачаєш,
І що колись всьому надійде край.
Та тисне серце і чекаєш знову,
І затремтить як в хворого рука,
Від так жаданного,але тепер чужого,
Такого звичного й далекого дзвінка.


© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11007121200