Догоріла свіча.
Віктор Гала
Догоріла свіча, не лишилось і сліду,
Ледь помітний димок залишився по ній.
Я втомився мабуть,я нікуди не їду,
Одиноко стою на зупинці своїй.
Проїзджають авто,літаки пролітають,
Вдалині чути стукіт вагонних коліс,
Добре знаю, мене вже ніхто не чекає,
Я стою і мугикаю пісню під ніс.
Тільки пам'ять не хоче мене відпускати,
Тільки сни про дорогу,та цокіт копит,
Запряжу я коня,щоб від себе тікати,
Утечу десь у поле,де вже не болить.

© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11007097230