Скрипаль


Виктор Гала


Старий скрипаль у руки скрипку взяв,
І полилась мелодія печальна,
Весь зал притих,немов би щось чекав,
Незнаючи , що пісня то остання.
В ній поєднались звуки скрипки і душі
В один дует,і болем залунали.
Маестро зараз був в усій красі,
Ніхто не бачив,як на скрипку сльози впали.
А скрипка плакала і краяла серця,
І билися об стіни сльози-звуки,
Здавалося не буде їм кінця,
Ніколи не закінчаться ці муки.