Ти пішла. Віктор Гала
Ти пішла,щоб більш не повертатись,
Щоб забути дні ті і літа.
Що ж ворушиш,що давно забуте?
Чому думка знов назад верта?
Спогадами знов живеш і мрієш,
Спогади тепер твоє життя,
Перед ними мучишся і млієш,
Все життя теперішнє-сміття.
Не дають вночі тобі заснути,
Вдень спокою від думок нема,
Добре,що не видно і не чути,
Як та думка душу розрива.
І стоїш в задумі на розпутті,
Виглядаєш те,чого нема,
Перелистуєш листки давно забуті,
Та в майбутнє виросла стіна.
© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11004214569