Весна полонянка Віктор Гала
Заблукала, мабуть, десь весна,
Календар вже й березень рахує,
Тільки не шукай її дарма,
Вона з Лютим місяцем ночує.
Красень-місяць оком підморгнув,
Заманив в свої любовні сіті,
Стан весни дівочий пригорнув,
І вона забула все на світі.
Навтішалась,в його ліжку спить,
Білими перинами накрита,
На сторожі сну зима стоїть,
Брами міцно на замки закриті.
А за брамами розлючені вітри,
Сон весни,як пси, охороняють,
Не підкрастися до неї, не пройти,
До весни нікого не пускають.