Тебе, засмучений Кобзарю,
Твої теперішні онуки,
Мабуть, народжені від суки
Вже не згадають в Україні.
А сон твій і тривожні думи
Розтопчуть і піднімуть глуму,
Розіб’ють лоба у поклонах
Чужим монархам і іконамЖесто,правдиво и творчески красиво!(F)(F)(F)