Правнукам Кобзаря
Віктор Гала

Тебе, засмучений Кобзарю,
Твої теперішні онуки,
Мабуть, народжені від суки
Вже не згадають в Україні.
А сон твій і тривожні думи
Розтопчуть і піднімуть глуму,
Розіб’ють лоба у поклонах
Чужим монархам і іконам.
І будуть раді, що рабами
Здихати будуть під тинами,
І будуть зватися хохлами,
Не українцями-панами.
На Україні байстрюками
Живуть вони, і є катами,
Ще й топчуть грішними ногами
Мою країну й рідну мову,
А землю доять, як корову.
Деруть три шкури із народу,
Щоб зберегти сучу породу,
Кубло гадюче зберегти.
Вони, теперішні іуди,
Країну-неньку продають,
Хто за доляри, хто за марки,
За все, що тільки подадуть.
Устань, Кобзарю, з домовини,
І рідним словом вдар щосили,
Та нагадай «синам» паршивим,
Що гайдамаки із могили
Із Гонтою ще повстають
Та й Україною пройдуть. 10 березня 1998 рік

© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11003094160