КРИНИЦЯ
Віктор Гала
По отаві іду до тієї криниці,
Що ще може мій прадід колись відкопав,
Я іду, щоб цілющої випить водиці,
Як давно я не був тут,та якось згадав.
Скільки люду пройшло ,всіх вона напувала,
І ніхто не спитав,де взялася в степу,
А вода її дивна по жилах співала,
Піднімала з колін на святу боротьбу.
Хан Батий смакував ту цілющу краплину,
І Петро довгоногий спориш тут топтав,
Тут лунали пісні про весну й Україну,
Тих,хто серце своє за свободу віддав.
Всіх вона напувала,й води вистачало,
А дуби,що край яру,її берегли,
Тільки зараз вода у ній згіркла,пропала,
Як же так,ми тебе зберегти не змогли?
Хто очисте тебе,відкопає джерела?
Хто весь бруд в ній збере,і в яру закопа?
Щоби слава води у народі воскресла,
Не згубилась в траві до криниці тропа.

© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11002107104