Казкова ніч Віктор Гала
Казкова ніч, співає соловей,
Роса на листя клена осідає,
А я не можу відвести очей
Від зірки, що над обрієм палає.
Вона далека, але так горить,
Що серце, ніби полум’ям згорає.
Воно до неї мріями біжить,
В стрімкому ритмі в грудях завмирає.
Серед Галактик, безлічі зірок
Чомусь одна мене так зчарувала,
І я боюсь зробити навіть крок,
Щоб вона з обрію, не дай Бог, не пропала.
А, може, простягнути дві руки,
Зробить до неї кроки ті несмілі,
І полетіти в простір крізь роки,
Або згоріть вогнем на небосхилі.
Співай же, соловей, щоб гай гудів,
Хай світло зірки серце спопеляє,
Життя даремно в світі той прожив,
У кого воно тліє, не палає.

12 травня 2008 рік

© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911294462