Ти плачеш, жінко? Віктор Гала
Ти плачеш,жінко?Знову щось наснилось?
А може память в юність забрела?
Під ту вербу,де небо нахилилось,
Де вперше ти щасливою була?
Він ще юнак ,з дитячими очима,
Несміло і невміло цілував,
Але яке те все було правдиве,
Що цілий світ у час цей замовкав.
Несміливий той перший поцілунок,
А в серці щем ,що груди розпера,
Здавалось доля піднесла дарунок,
На довгі роки,довгії літа.
Сміливішому,іншому всміхнулась,
Пішла за ним в його незнанний рай,
Від милого,від щастя відвернулась,
Не сміла навіть вимовить:-Прощай.
Чому ти плачеш, жінко, серед ночі?
Чому в очах опука і печаль?
Ти згадуєш його дитячі очі,
Минулого тобі все більше жаль.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1908055623