Захекана, налякана до краю
У двір чужий швиденько забіга,
Та тільки мама щось не зустрічає,
А з хати вийшла тітонька чужа.
Дівча не зрозуміло, що від страху
З стежини збилось. Тітку відпиха,
Біжить до хати, загляда у шафу,
Під ліжко, всюди матінку шука.
Стояла жінка, ніжно посміхалась,
Дивилась на розгублене маля,
Потім взяла на руки, приласкала,
В село сусіднє із дівчам пішла.
Про випадок той згадують донині,
Коли сім'я сідає до стола,
Як дівчинка прибилась до хатини,
Куди пізніш невісткою зайшла.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911046842

Сьогодні 19:42