Щира правда
Віктор Гала
Відгуляв Петро весілля синочку Кіндрату,
Найняв житло для молодих-пристойну кімнату.
Пролетіло тепле літо, почались морози,
І помітила свекруха у невістки сльози.
-Чого плачеш, доню мила, чого зажурилась?
Може внучок скоро буде? Може застудилась?
І невістка їй сказала святу правду, щиру,
Що довіку вже не буде в їхній сім’ї миру.
-Ваш синок необережний випив зайву чарку,
Розігрівся від спиртного та й затіяв сварку,
Став із себе все знімати в холодній кімнаті,
Шапку, валянки, кухвайку, кальсони на ваті.
А поки зняв рукавиці-відморозив пальця,
А так як був без кальсонів-відморозив яйця.
Не чекайте, що лелека внука принесе,
Бо в квартирі, як в Сибіру, відмерзає все.
Забирайте ви до себе свого ескімоса,