як тає лід посеред липневої спеки
квітучий сад в морозному вбранні
в безкраю далечинь задивляться лелеки
зібравши роси в полі навесні
і почуття божественне відтворять
красу і щирість, і весняну пахоть
і шлях, який до тебе я проторю
і хату, де духмяним хлібом пахне
в відкритому закоханому серці
духовнії струмочки будуть битись
щоб відчайдушно жить супроти смерті
і повінню могутньою розлитись…