Все перекреслили дві колії,
Їх засипає дивний сніг:
Немов би пелюстки магнолії
Сніжинки падають до ніг.
Ні поцілунків, ні пробачення,
Ні дорікання, ні вини.
Останнє то було побачення
В останнім місяці зими.
У тім саду, де розквітали хризантеми,
Де вальс-бостон за мить з тобою поєднав,
Акордеон подарував мажорні теми,
Та лютий блюз на білих клавішах зіграв.