Сумує осінь біля паркових воріт
На землю сльози золоті пускає.
Гойдає вітер крону голих віт
Ласкає, пестить, ніжно утішає.
Опалий лист завершує політ
Шепоче з вітром пісню колискову.
Дрімає осінь біля паркових воріт,
В ногах поклала сукню нову.
Над парком сірі хмари низкою висять
Блакить небесну й сонце заступили.
Дерев суворі стовбури стоять,
Немов на варту тиші заступили.
Повітря пахне мокрим палим листом
Заснуло все спокійним тихим сном.
Заснула осінь в парку біля міста
Щоб через рік прокинутися знов.