АВТОРСЬКА СТОРІНКА .ВІКТОР ГАЛА . ПИШУ УКРАЇНСЬКОЮ .
 

СОНВіктор Гала
Дивлюсь,як солодко ти спиш,
Чомусь всміхаєшся вві сні.
Ти зараз десь із мріями летиш,
А може чуєш ангельські пісні?
Ні зморщечки, ні суму на лиці
Розгладив сон усі тривоги дня
Немов тебе скупали в молоці
Яка ти зараз ніжна,молода.
Рум’янці грають на твоїх щоках,
Напіввідкриті шепчуть щось вуста,
Не описати сон твій на словах,
І ні до чого тут твої літа.
Чарівник-сон дарований усім,
Повіки закриваються і вмить,
Заходить тиша в твій блаженний дім,
Спинися час! Дивися,жінка спить!

© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1906305359

ВИКТОР!
Рада видеть ВАС в нашей группе.

() () () () () (nt) (nt) (nt) (nt) (nt)

З нього толку залишилось, що з комара носа.
А я собі підшукаю грека чи китайця,
У яких усе впорядку – голова і яйця.
Може він ще відігріє Бабу Снігову
І дасть Бог у теплій хаті я ще поживу.
А ви з сином залишайтесь у холодній хаті,
Йому уже не поможуть і штани на ваті.
Залишайтеся здорові, а я відлітаю,
Зими теплої й без снігу усім вам бажаю.
5 березня 2000 рік

© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1909096422

Щира правда
Віктор Гала
Відгуляв Петро весілля синочку Кіндрату,
Найняв житло для молодих-пристойну кімнату.
Пролетіло тепле літо, почались морози,
І помітила свекруха у невістки сльози.
-Чого плачеш, доню мила, чого зажурилась?
Може внучок скоро буде? Може застудилась?
І невістка їй сказала святу правду, щиру,
Що довіку вже не буде в їхній сім’ї миру.
-Ваш синок необережний випив зайву чарку,
Розігрівся від спиртного та й затіяв сварку,
Став із себе все знімати в холодній кімнаті,
Шапку, валянки, кухвайку, кальсони на ваті.
А поки зняв рукавиці-відморозив пальця,
А так як був без кальсонів-відморозив яйця.
Не чекайте, що лелека внука принесе,
Бо в квартирі, як в Сибіру, відмерзає все.
Забирайте ви до себе свого ескімоса,

() () () () ()

Віктор Гала
Холодно.Боже,як холодно стало,
А у природі буяє ж весна,
Душу гріють слова твої мало,
Коли в серце ввірвалась зима.
Слово інеєм білим покрите,
Ніби крига мої почуття,
Для тепла всі ворота закриті,
Без тепла і життя не життя.
Мабуть в теплі краї відлетіли,
Ті красиві і теплі слова,
Може в вирії десь заблудили?
Їх шукаю,а їх вже нема.
Не зігрію теплом твої руки,
Лід із серця не зможу зігнать,
Моє слово несе тобі муки,
Вимагає ще більше страждать.
І не треба тепла дожидати,
Вічний холод всю душу скував,
Я прошу лиш колись пригадати,
Як я палкотебе обіймав.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1909182048

І не треба тепла дожидати,
Вічний холод всю душу скував,
Я прошу лиш колись пригадати,
Як я палкотебе обіймав.

ВІКТОР, Замечательное произведение. Спасибо огромное!!!!!
С уважением

Ти, як весна.Віктор Гала
Ти,як весна в замріянім убранні,
Немов би яблуня в рожевому цвіту,
До тебе лину ввечері і вранні,
Щоб тільки бачить вигадку оту.
Беру цей цвіт загрублими руками,
Вдихаю запахи зпізнілої весни,
Впиваюсь в неї постарілими вустами,
-О, скільки в тебе затаїлося краси.
Росу тендітну вітер колисає,
Біжить за хмарами розлючена гроза,
З верби росинка на щоку спадає,
А може не росинка,а сльоза?
Весна,весна,як хочеться любити,
Як хочеться дивитись вдалину,
Пробігти полем,по траві ходити,
Тобою жити і любить тебе одну
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1907244912

Весна,весна,як хочеться любити,
Як хочеться дивитись вдалину,
Пробігти полем,по траві ходити,
Тобою жити і любить тебе одну

Супер,просто - супер!!!

Не говори н чого на прощання.Віктор Гала
Не говори нічого на прощання,
Слова не зможуть видавить сльозу,
Переступила ти свої вагання,
В відносинах накреслила межу.
Спинився час,поблякли фарби світу,
Важкий тягар на душу раптом впав,
Не знять його ні осені,ні літу.
За що так дивно Бог нас покарав?
За ту любов,що в серці схоронили,
За ту любов,що свято берегли?
Мабуть за те,що ми не тих любили,
Мабуть за те,що з іншими пішли.
Заплаче осінь,Замете снігами
Зима холодна зустрічі сліди
І тільки деколи згадаєш ти з роками,
Де ми колись з тобою разом йшли.
І стане пусто в серці й одиноко,
Немов би в нього хтось забив клина,
Лікує час,та прірва вже глибока,
Земну любов згасила ти сама.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1909252495

() () () () ()

Хрест Віктор Гала
Я зупинився,я зробив ще крок,
А може зупинився назавжди.
Як загнаний скажений вовк,
Йду навпростець,де міг би обійти.
Куди ішов?Чого шукав в житті?
Що нове в ньому я хотів знайти?
Забув я мабуть істини прості,
Що кожен хрест свій мусить сам нести.
І на Голгофу на хитких ногах,
Збиваючи їх люто до крові,
Тягнув аж до метеликів в очах,
До паморчіння в голові.
Забув,а може то чужий?
А може хтось в дорозі підмінив?
Лиш на горі збагнув я, що хрест свій,
Давно.давно внизу я загубив.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1909296572

Написано от души. () () () () ()

ОСІНЬ Віктор Гала
Осінь палить листи,що писало їй літо,
Прочитавши рядочки з початку до краю,
Цідить сірі дощі через порване сито,
У далекі краї сивий клин проганяє.
Помокріла трава,стоїть гола тополя,
Соромливо схилилась в поклоні ліщина,
Почорніла верба у журбі серед поля,
Лиш горить у саду ягідками калина.
Мов сміється над смутком минулого літа,
Над дощем,що живе все зганяє до хати,
Червоніє яркіше,дощами умита,
Хоче смуток осінній з душі розігнати.
Та осіннє тепло землю вже не зігріє,
А дощі перейдуть,заховаються в гори,
І в один день зима фарби сірі накриє,
Заховавши під ковдрою осені поле.

Пусть ВЕРА,НАДЕЖДА

И ЛЮБОВЬ! Всегда будут
..с ТОБОЙ!

SEHR GUT VIKTOR !

Я искала тебя. Открывала страницы.
Звездопад твоих мыслей, ловя между строк.
Но мелькали чужие картинки и лица.
Разномастных стихов непрерывный поток.
Я хотела на ощупь узнать твоё имя.
Прикоснуться к словам и напиться теплом.
Но пестрели листы именами чужими
И кричали стихи не от тех, не о том….
Любопытство моё превзошло ожиданье .
Не случайны совсем перемены в судьбе.
Я нашла! И ликуя бегу на свиданье.
Здравствуй, Солнечный лучик!
Как я рада тебе!

СПОВІДЬВіктор Гала
Хотів би поклонитися до ніг,
Хотів би на руках тебе носити,
Та тільки жаль, тебе я не зберіг
І ти пішла ,не захотіла жити.
Ти вже ішла, а я не вірив в те,
Ти посміхалася тоді востаннє,
А я казав:»Не бійся, все пройде,
Усе минеться, ну яке прощання»
А ти пішла, від горя я кричав,
Не міг і не хотів себе простити,
Такий важкий на серце камінь впав,
Як довго довелось його носити.
Приходила ти часто в мої сни,
Торкалася чола мого рукою,
А я вві сні благав: «Мамо, прости»,
Ні слова, лиш хитала головою.
Тепер я зрозумів, залишився один,
І сином я ніколи вже не буду.
Гірчить життя, як у степу полин,
Свої помилки вік я не забуду.
Як все давно було, та в пам’яті моїй
Та рана серце кров’ю обливає,
Як мало часу віддаєм ми тій,
Яка народжує і всі гріхи прощає.

14 травня 2009р.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910042069

Спасибо большое Вам за Ваши стихи, очень душевно! Вы молодец, что прославляете не только русскую , но и украинскую литературу! ))))))) Браво, очень здорово! (F) (F) (F) (F)

Очень хорошо написано.

Ти плачеш,жінко? Віктор Гала
Ти плачеш,жінко?Знову щось наснилось?
А може память в юність забрела?
Під ту вербу,де небо нахилилось,
Де вперше ти щасливою була?
Він ще юнак ,з дитячими очима,
Несміло і невміло цілував,
Але яке те все було правдиве,
Що цілий світ у час цей замовкав.
Несміливий той перший поцілунок,
А в серці щем ,що груди розпера,
Здавалось доля піднесла дарунок,
На довгі роки,довгії літа.
Сміливішому,іншому всміхнулась,
Пішла за ним в його незнанний рай,
Від милого,від щастя відвернулась,
Не сміла навіть вимовить:-Прощай.
Чому ти плачеш, жінко, серед ночі?
Чому в очах опука і печаль?
Ти згадуєш його дитячі очі,
Минулого тобі все більше жаль.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1908055623

Спасибо за стихи!

() () () () () (nt) (nt) (nt) (nt) (nt)

Птах кохання Віктор Гала
Кохання,як той птах,було і полетіло,
І вже співає в іншому саду,
Чому співать в моєму не схотіло,
Може на щастя може на біду.
Воно було.Згадай як все співало,
Як спів той викликав у серці щем,
Затихло враз і співу вже нестало,
Лиш згадкою про нього ми живем.
Чекай весни з дзвінкими соловями.
І птах кохання може прилетить,
Так заспіва,такими голосами
Що серце від кохання вмить згорить.
І слух піснями буде лоскотати,
Немов з кайданів вирветься душа,
Від того співу схочеш заспівати,
Прийде кохання чисте як сльоза.
Та пташку ту,не зачиняй в темниці,
ЇЇ ніхто не звабив,не купив,
Як полонянка утече з вязниці,
Кохання ще ніхто не приручив.

© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910088911

Великолепный стих!! Добавить нечего. С уважением к Вашему творчеству BXXX
() () () () ()

Виктор ваши вирши, мне понравились. Они очень схожи на раннего Шевченку.Они с распевом и жизненым надрывом. Дянкую!

Вірші чудові!

Щось тихо шепче,може щось прохає?
Сичить холодний вітер по степу,
Холодний дощ давно пробравсь до тіла,
Скучають ручки по домашньому теплу,
Була б матуся,може б обігріла.
Безсонні ночі, холод допіка,
Де притулитись?Де заночувати?
Не обігріє мамина рука,
Ніхто не буде ввечері шукати.
Пригріється в куточку на землі,
Під голову підсуне рученята,
Матуся прийде в гості у вві сні,
Буде голубить і волосячко чесати.
Та сон мине, а дійсність наяву,
І знов смітник, щоб голод вгамувати,
Там бачив я дитину не одну,
Ні з яким горем це не порівняти.
Дивлюсь,сльозу не можу зупинить,
-То це твоє майбутнє,Україно?
Хіба у тебе серце не болить?
А як болить, то захисти дитину.
Нехай не буде нічиїх дітей,
Нехай завжди матуся зустрічає,
Щоб сльози не котилися з очей,
Про смітники ніщо не нагадає.
02. 06. 2009 р.

Сьогодні 21:31

СМІТНИКИ
Схилилась дівчинка над купою сміття,
Худенькі ручки в ньому щось шукають.
Що робить тут це нічиє дитя?
Що просить в Бога?Чи його хоч знає?
Недоїдки в торбинку накладе,
Безруку ляльку в пазуху ховає,
Вона вже по дорослому сумна,

() () () () ()

ЭХ ВИТЮША,ВИТЮША БОЛЬНУЮ ТЕМУ ЗАТРОНУЛ,ХОТЬ ГОВОРИМ МЫ НА РАЗНЫХ ЯЗЫКАХ С ТОБОЙ,А ТЕМА ТО ВСЕМ ПОНЯТНАЯ.ТАК КАК БОЛЬ ЛЮДСКАЯ ,ЕЁ КАК НЕ НАЗОВИ БОЛЬЮ И ОСТАНЕТСЯ.СПАСИБО РИДНИЙ,ШО ПОРАДУВАВ .

Стих классный.Вот такие стихи чтоб дети в школах учили,а не маразм который учат.(F)(F)(F)(F)(F)

Прошу всіх ,хто читає мої вірші,залишати на моїй сторінці рецензію на мої вірші,щоб я знав ,що їх читають.З повагою до читача.
(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)

Замечательно!
Спасибо!

(F) (F) (F) (F) (F) () () () () () Здорово)))))

Проплив вже багато,а краю немає,
У морі буремнім мабуть заблудив,
А може той острів не там він шукає?
А може вночі непомітно проплив?
І знову вітрила наповнені вітром,
І мчить ,не спиняючись вдень і вночі,
Та раптом на обрії чайку помітив.
Тепер відпочине,доплив до землі.
Та ще невідомо земля як зустріне,
Чи є така гавань,де можна пристать?
А може на скелях політ свій закінче,
І більше не буде по морю літать?
Лети ж мій ,вітрильнику,доки є сили,
Благай,щоби вітер щоглу не зламав,
Щоб хвилі об берег тебе не розбили,
Лети,відпочити ще час не настав!
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910174391