Тільки пам'ять не хоче мене відпускати,
Тільки сни про дорогу,та цокіт копит,
Запряжу я коня,щоб від себе тікати,
Утечу десь у поле,де вже не болить.
(F) (F) (F)

Догоріла свіча.
Віктор Гала

Тільки пам'ять не хоче мене відпускати,
Тільки сни про дорогу,та цокіт копит,
Запряжу я коня,щоб від себе тікати,
Утечу десь у поле,де вже не болить.


Как замечательно! Bы настоящий поэт!
Спасибо за стих, за размышления Ваши!

-Шкодуєш за минулим?-Не шкодуй.
Воно пішло,його не повернути,
Картин сумних не треба,не малюй,
Лиш посміхнись,як хочеш щось забути.
(ch) () (F)

ДЯКУЮ

Затихла біль.


Віктор Гала


Затихла біль,а може десь сховалась.
Ти поглядаєш в бік на телефон,
Надія ще живе,вона ще не прощалась,
Вона співає з серцем вунісон.
З надією живеш і кожен день стрічаєш,
А дні безжалісно біжать за небокрай,
І вже звикаєш,що любов втрачаєш,
І що колись всьому надійде край.
Та тисне серце і чекаєш знову,
І затремтить як в хворого рука,
Від так жаданного,але тепер чужого,
Такого звичного й далекого дзвінка.


© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11007121200

(F) (F) (F) (F) (F)

Затихла біль,а може десь сховалась.
Ти поглядаєш в бік на телефон,
Надія ще живе,вона ще не прощалась,
Вона співає з серцем вунісон.
(nt) (nt) (nt)

Затихла біль.
Замечательный стих.

Я Вам дуже вдячний . (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F)

Затихла біль. - (F)
Для чого ті дзвінки, для чого чути голос,
Коли вже розум каже :"Прощавай!".
Та тільки серце ще тремтить як волос,
Та примиритися не може. Й край!

Очень красивые стихи(F)

ДЯКУЮ! (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F)

Затихла біль.
(F) (F) (F)

нч

Як швидко осінь наступає.
Віктор Гала
Як швидко осінь наступає,
Вже за весною літо підійшло,
І кожен урожай свій пожинає,
Що добре,що з половою пішло.
І я надіявся, і виросло колосся,
Я вже в уяві хліб свій смакував,
Здійснитись мріям так і не вдалося,
Вогонь шалений урожай забрав.
Тепер стою,дивлюсь на попелище,
Ще догоряє золоте стебло,
А вже осінній вітер полем свище,
Згорів врожай, немов і не було.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11007215634

Розум говорить -Зупинись!
Віктор Гала
Розум говорить:-Зупинись!
А серце слухати не хоче.
Заб'ється раптом,як колись,
Прокинувшись посеред ночі.
Заб'ється швидко,заболить,
І вже сльоза щоку ласкає.
Чому прокинулось,не спить?
Кого в пітьмі нічній шукає?
І не знайшло.А ранок вже
В вікні з пташками розмовляє.
Встаєш із ліжка,все чуже,
А серце все ж чогось чекає.
А розум просить:-Зупинись!
А серце слухати не хоче.
Це було вчора,не колись.
Не повернувсь.І плачуть очі.

© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11007241440

Розум говорить -Зупинись!(F) () () () () () ДУЖЕ ГАРНО I ХВИЛЮЕ!

(F) (F)

Алла і Валя,дякую!

Розум говорить:-Зупинись!
А серце слухати не хоче.
Заб'ється раптом,як колись,
Прокинувшись посеред ночі. - такі рядки може написати тільки людина з глибокою душею, з чистим серцем, як наш поет Віктор Гала! Браво! Творчих успіхів Вам , Вікторе! (F)

Розум говорить:-Зупинись!
А серце слухати не хоче.
Заб'ється раптом,як колись,
Прокинувшись посеред ночі.
(F) (F) (F) (nt) (nt) (nt)

Розум говорить -Зупинись

(F) (F) (F)

ДЯКУЮ! (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F)

Покинули тебе?
Віктор Гала
Покинули тебе?Змирися.Що тут вдієш.
Вона вже іншого голубить,чи її.
Ти ще про неї в снах коротких мрієш,
Та не належить вже вона тобі.
Забудь її.Вона того не варта,
Щоб побиватися за нею раз-по-раз.
Болить сьогодні,а що буде завтра?
Затихне серце від її образ?!
Всміхнися долі-жіночок багато,
Ти придивись до усмішок,очей.
Якась тобі всміхнеться.І, о-свято!
І стане раєм день і час оцей.
В ріку кохання вскочеш з головою.
І понесе бурхлива течія,
І вмить забудеш випадок з собою
І ту,яка давно вже не твоя.
© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11007305650

(F) (F) (F) (F) (F) (F)

MG

Незнайомка
Віктор Гала
Хто ти,чарівна незнайомко?
Вдивляюсь знову в твій портрет.
Хто оспіває твою вроду
Співак,художник чи поет?
А з фото дивляться ласкаво
Грайливі очі із-під вій,
Застигла усмішка лукава
На фотокарточці твоїй.
Таку тебе запам'ятаю,
В уяві ніжно обніму,
Я все життя таку шукаю,
Та так ніколи й не знайду.
Де ти всміхаєшся крізь роки,
Немов би смутку і нема,
Я оглядаюсь на всі боки,
Тебе шукаю.Та дарма.

© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11008011469

Де ти всміхаєшся крізь роки,
Немов би смутку і нема,
Я оглядаюсь на всі боки,
Тебе шукаю.Та дарма. - Дуже гарно i сумно трiшки (U) () (nt)

Таку тебе запам'ятаю,
В уяві ніжно обніму,
Я все життя таку шукаю,
Та так ніколи й не знайду. (F) (F) (F) Прекрасно! Бажаю успіхів в пошуках таких прекрасних творів! (F) (F) (F)

Незнайомка
(F) (F) (F) (nt) (nt) (nt)

Таку тебе запам'ятаю,
В уяві ніжно обніму,
Я все життя таку шукаю,
Та так ніколи й не знайду. (F)

Я Вам всім дуже вдячний! (F) (F) (F)(F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F)

ЮЛЯ,ДЯКУЮ ! (F) (F) (F)

СПАСИБО ЗА ПРЕКРАСНЫЕ СТИХИ!

() () () () ()

ДЯКУЮ !

Віктор Гала :: СОНДивлюсь,як солодко ти спиш,
Чомусь всміхаєшся вві сні.
Ти зараз десь із мріями летиш,
А може чуєш ангельські пісні?
Ні зморщечки, ні суму на лиці
Розгладив сон усі тривоги дня
Немов тебе скупали в молоці
Яка ти зараз ніжна,молода.
Рум’янці грають на твоїх щоках,
Напіввідкриті шепчуть щось вуста,
Не описати сон твій на словах,
І ні до чого тут твої літа.
Чарівник-сон дарований усім,
Повіки закриваються і вмить,
Заходить тиша в твій блаженний дім,
Спинися час! Дивися,жінка спить!
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1906305359