Завжди думав я, що біс з рогами
В світі найстрашніший над усе,
Та не знав тоді, що з пирогами
Тещу в Водохрещу принесе.
За стіною завиває завірюха.
Віє сніг, як ту муку на пироги.
Що подієш, поміж нами є напруга:
Я, для тещі, зять занадто дорогий!
Той герой, хто тещу витримати взмозі.
І виходить, що я зовсім не герой:
То тримав хвоста, як сірий на морозі,
То ховався, як від пострілів ковбой.

ТЕЩА
Розходився Дід Мороз у Водохрещу.
Аж упрів, гаптує сріблом наше скло.
Ще й хурделицю у двір та мою тещу
Невідомо яким вітром занесло.

() () () () ()
Замечательные стихи! Понравилось! Хорошо звучит.

Моя мила свою маму пригостила,
Ще й мені, спасибі, чарку налила.
Диво! В тещі ріжки відлетіли!
І помалу проростають два крила.

Спасибо за стихи!

Cпасибо за стихи.

Чудового зимового настрою!

Сніг лебединим пухом падає,
Нас віддаляє кожна мить.
Про все те майже вже не згадую,
Та на душі чомусь щемить.
Така собі проста історія,
Для всих закоханих - урок.
Із хризантеми і магнолії
Ми не змогли сплести вінок.
У тім саду, де розквітали хризантеми,
Де вальс-бостон за мить з тобою поєднав,
Акордеон подарував мажорні теми,
Та лютий блюз на білих клавішах зіграв.

Все перекреслили дві колії,
Їх засипає дивний сніг:
Немов би пелюстки магнолії
Сніжинки падають до ніг.
Ні поцілунків, ні пробачення,
Ні дорікання, ні вини.
Останнє то було побачення
В останнім місяці зими.
У тім саду, де розквітали хризантеми,
Де вальс-бостон за мить з тобою поєднав,
Акордеон подарував мажорні теми,
Та лютий блюз на білих клавішах зіграв.

В ОСТАННІМ МІСЯЦІ ЗИМИ
Зима прокинулася в лютому
І всі стежини замела.
А ми удвох в саду забутому,
Там, де магнолія цвіла.
Кружляє в білім танці віхола
Під срібну музику зими.
Розлука сніжним птахом випала
І зачепила нас крильми.
У тім саду, де розквітали хризантеми,
Де вальс-бостон за мить з тобою поєднав,
Акордеон подарував мажорні теми,
Та лютий блюз на білих клавішах зіграв.