Стихає день,порозсипались зорі,
Стовб диму в небо лізе від землі,
І ніч-чаклунка топить в чорнім морі,
Зимовий день,як в хвилях кораблі.
(F) (F) (F) (nt) (nt) (nt)
Виктор, стихи льются прекрасной песней! Очень красиво!

Вишнева гілочка
Віктор Гала
Он,подивись,як ніжно розцвіла,
Як тішить око гілочка вишнева,
Як небагато треба їй тепла,
Щоб так цвісти,як в квітні,простонеба.
Склянка води і трішечки тепла,
І вже всміхається квітками-зірочками,
І хай хурделиця стежини заміта,
Вона зігріта ласкою й словами.
Цвіте природно у домашньому теплі,
Стоїть,мов наречена серед хати,
І на душі у неї знов весна,
Від щастя хочеться їй пісню заспівати.
Бува в житті трапляється таке,
Замерзлу душу раптом хтось зігріє,
І оживе вона,як вишня розцвіте,
І іншу душу відігріть зуміє.
Заради цього хочеться цвісти ,
Нехай коротке буде те цвітіння,
Та як приємно в серці пронести,
Священний гімн земного воскресіння.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1912111335

Віктор Гала :: Депресія
Зачерствіла душа,більше серце не плаче.
Не лягають на аркуш ніжні,гарні слова.
І ніхто переміни тієї не бачить,
Тільки й бачуть,що біла моя голова.
Де ж поділося все,де поділися рими?
Чому спить в павутині на столі олівець?
Обірвала буденність мелодію гімнів,
І поставила вирок "ПОЕТУ КІНЕЦЬ".
Чорно-білі етюди не радують око,
Від постійної сірості муза втекла,
Тільки бачу вві сні оте небо високе.
Де купаються рими, в ніжних хвилях тепла.
Прокидаюсь з надією,що все вже минуло,
Що з'явилися знову усі кольори,
І що полоси сірі за ріг долі звернули,
Що втекли,як втікають весною сніги.
Та виходжу надвір,сірий ранок стрічає,
Сірий вітер у груди,і болото з-під ніг,
Від брудних кольорів всю надію втрачаю,
Що колись оживу і продовжу свій біг.
Дай же ,Боже ,мені сірі дні пережити,
Взяти знову у руки білий лист,олівець,
І назло сірим дням написать:-Буду жити.
Я воскрес,я пишу,ще мені не кінець.

Cпасибо за пронизанные мудростью стихи! () () () () () Замечательно пишете.Я всегда читаю с неизменным восхищением.

Дай же ,Боже ,мені сірі дні пережити,
Взяти знову у руки білий лист,олівець,
І назло сірим дням написать:-Буду жити.
Я воскрес,я пишу,ще мені не кінець. (nt) (nt) (nt) - Дякую за прекрасний вірш! Браво!

Бесконечного Вам вдохновения!

ДЯКУЮ ! (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F)

Привіт.
Віктор Гала
-Привіт!-так хочеться почути,
Та в відповідь лише гудки.
Для неї ти давно забутий,
Як тогорічні нагідки.
Он знову в відповідь короткі,
Ніхто тебе там не чека,
Та тільки на душі неспокій,
ЇЇ немов би розрива.
Тремтить рука,слова шукаю,
Вагання подих зупиня,
-Скажи лиш слово,-я благаю.
Й так повторяється щодня.
Та в день,коли той голос жданний
Почув,я ніби занімів,
Хотів сказати так багато,
Та так нічого й не зумів.

© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11010312184

Хотів сказати так багато,
Та так нічого й не зумів.
(F) (F) (F) (nt) (nt) (nt) Прекрасно! Написано від душі. Дякую!