Очень, очень красивые стихи!!

Замечательно написано, очень понравилось! () () () () ()

Ні квітів, ні дарунків не чекай.Віктор Гала
Ні квітів,ні дарунків не чекай-
Тобі подарував я їх немало.
На самоті минуле пригадай,
Як серце моє у багні топтала.
Із насолодою дивилась як болить,
Як розривається мільярдами клітинок.
Із під чобіт жар-птицею горить,
Розтоптане,але не просить відпочинок.
Та серце вирвалось і знову розцвіло,
І з нього слово іскоркою впало,
Немов тортур і болю не було,
Немов його ніщо не шматувало.
Горить воно і інших зігріва,
І всі слова купаються у ньому.
А потім слово в душу запада,
І ріже серце знову по живому.
Ні квітів,ні дарунків не чекай,
Коли вже серця виявилось мало.
І лебедину пісню доспівай
Сама,бо наша з часом заблукала.

© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911167126

ВИКТОР,Спасибо за стихи!
Как всегда чтение завораживает! буду с нетерпением ждать новых.

Горить воно і інших зігріва,
І всі слова купаються у ньому.

Прекрасные стихи Спасибо() () () () ()

Спасибо Виктор за ваши стихотворения!

(U)(F)(F)(F)(F)(F)

Печально,но так мелодично звучат твои стихи Виктор.(F)(F)(F)

НІЧНИЙ ДОЩВиктор Гала
НІЧНИЙ ДОЩ
Ніч тихенько сповзла з-за гори,
Оглядає кущі і дерева,
Доторкнулась крилом до води,
Засвітила зорю на край неба.
Блідий місяць купає в ставку,
В очерети качок заганяє,
Залізає на гілку тонку
У гнізді пташеня колихає.
Силуети дерев на горі,
Відбиваються в склі річковому,
Білий лебідь пливе по воді,
Як корабль,що вертає додому.
А з-за обрію хмара пливе,
Блискавиці по небу кидає
І повітря густим вже встає,
Ніжний запах у ньому витає.
Вітрюган,не було,налетів,
Перша капля на землю упала,
Враз зорю у ставку погасив,
Тиша разом із нею пропала.
Дощ пройшов і умивана ніч,
Блідим місяцем в став заглядає,
Закричав на млині старім сич,
Сон гніздечко на гілці гойдає.
03. 06. 2009 р.
,

© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1906111214

Жизнь-Океан,
прекрасный и безбрежный,И хочется сердечно пожелать
Плыть лишь вперёд под парусом надежды
И берегов счастливых достигать.
Пускай мечта сбывается любая,
Успех не покидает никогда,
И пусть всегда горит не угасая
Удачи путеводная звезда!

Виктор, красиво написано!
Очень понравилось!

Беру косу, виходжу вранці в поле
Збирать життям посіяний врожай.
Чому ти так смієшся з мене, доле?
Чому так швидко видно поля край?
Іду по полю і кладу під ноги
Покіс нерівний з терну й полину,
І вже підходжу до тії дороги,
З якої більш ніколи не верну.
От вже й межа, кладу косу і ляжу
У росах сивих тихо спочивать,
Життєве поле з-за межі огляну,
Щоб в одну мить життя все пригадать.
15 січня 2008 рік

© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911241616

ЖИТТЄВЕ ПОЛЕ Віктор Гала
Життєве поле, виоране мною,
Засіяне невідбірним зерном,
А терном, гірчаком і кропивою,
А, все таки, найбільше полином.
На моїй ниві не шумлять колоссям
Густі пшениці, голубі жита,
Гуляє вітер ковили колоссям,
В косу колючку терну запліта.
Сам все садив, не підбирав насіння,
Все, що нажив, у землю посадив,
З’явились сходи, виросло коріння,
Стебло тендітне вітер покрутив.

Виктор, спасибо за стихи.Читаешь и вся
жизнь перед глазами"ВИОРАНА МНОЮ".
Как красиво, трогательно и верно !

ЖИТТЄВЕ ПОЛЕ

На моїй ниві не шумлять колоссям
Густі пшениці, голубі жита,
Гуляє вітер ковили колоссям,
В косу колючку терну запліта.
(F) (F) (F) (F) (F) Яка щира мова!

.

Пусть
в ВАШЕМ


сердце живет
любовь!.

СПАСИБО ЗА КРАСИВЫЕ СТИХИ !

Виктор, у вас правда очень красивые стихи.
Так получилось, что я украинка по нации(папа у меня с Житомирской области), не знаю украинскую речь. Но ваши стихи я понимаю и мне так приятно читать их, ведь они написаны на родном языке моего папы. Спасибо вам еще раз за ваше творчество.

Сховались хмари,місяць вигляда,
В вечірній час,немов горбун з-за хати,
І через став доріжку проклада,
Два береги в один щоб об'єднати.
Втекло тепло,не чути більше гроз,
Зимовий вечір зорі висипає,
Скує вночі ставок міцний мороз
І береги в одну мить об'єднає.
І прибіжать уранці малюки,
На першім льоді ніжки розім'яти,
Дитячий сміх лунає навкруги,
І мами не докличуться до хати.
А там , дивись,дорогу замете,
Під ковдрою заляже поле спати,
І лиш усе весною оживе,
Тобі залишилось на неї почекати.
26 11 2009 р.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911266358

Зима вже загляда у вікно. Віктор Гала
Зима вже заглядає у вікно
Синичками,що по гілках скакають,
Не видно було якось їх давно,
А це злетілись,про зиму співають.
Жовтенька грудочка скотилась по лозі,
Маленьким дзьобиком морзянку вибиває,
Оно повисла на одній нозі
І з під кори комашку витягає.
А он у небі пізні журавлі,
Кудись мандрують серед хмар лахматих,
Летять вони від рідної землі,
Їм пролетіти випаде багато.
Промінчик сонця через товщу хмар
Пробився нишком,мов шукає пари.
Зганяє вітер,як вівчар отар,
Свинцеві хмари до небесної кошари.

Яка щира українська мова!
(F) (F) (F) (F) (F) (F) (F)

Как красиво и напевно!

ВИКТОР,Писать это тоже дар, природа им,Вас не обделила.
Стихи прекрасные и каждый читая их думает что они написаны о нем.
Желаю вам вдохновляться, вдохновлять и пользоваться своим вдохновением.
Желаю Вам, чтобы после любых свежих стихов всегда оно в Вас опять воскресало.

Стих прекрасный. Хочется настоящей зимы,как в стиху.Но увы.у нас ее просто не бывает.(F)

Казкова ніч Віктор Гала
Казкова ніч, співає соловей,
Роса на листя клена осідає,
А я не можу відвести очей
Від зірки, що над обрієм палає.
Вона далека, але так горить,
Що серце, ніби полум’ям згорає.
Воно до неї мріями біжить,
В стрімкому ритмі в грудях завмирає.
Серед Галактик, безлічі зірок
Чомусь одна мене так зчарувала,
І я боюсь зробити навіть крок,
Щоб вона з обрію, не дай Бог, не пропала.
А, може, простягнути дві руки,
Зробить до неї кроки ті несмілі,
І полетіти в простір крізь роки,
Або згоріть вогнем на небосхилі.
Співай же, соловей, щоб гай гудів,
Хай світло зірки серце спопеляє,
Життя даремно в світі той прожив,
У кого воно тліє, не палає.

12 травня 2008 рік

© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911294462

Не сплять жінки, хоч зупинився час.
Читають вірші, їх у Вас немало.
А якщо сплять, то, думаю, в цей час
Звичайно їм приснився Віктор Гала!(S)

Там,далеко. Віктор Гала
(слова пісні)
Там,далеко,де світяться зорі,
Де на горах дрімають вітри,
Ми зустрілись,як два човни в морі.
Думав я,будем разом пливти.
Ти всміхалась ,як сонечко раннє,
Голос твій ,як дзвіночок звучав,
Я не знав,що зустрілись ввостаннє,
Що уже час розлуки настав.
Ти пішла у високії гори,
Я пішов у далекі степи,
Не всміхаються більше нам зорі,
Я до тебе не зміг допливти.
І тепер ,тільки вечір настане,
Блідий місяць на небо зійде,
Пригадаю я личко рум'яне,
Біля серця щось раптом кольне.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911302632

Ти пішла у високії гори,
Я пішов у далекі степи,
Не всміхаються більше нам зорі,
Я до тебе не зміг допливти.
(F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F)

Життя даремно в світі той прожив,
У кого воно тліє, не палає.

(F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F)

Дівчата,дякую.(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F) (F)(F)

Вишнева гілочка Віктор Гала
Он,подивись,як ніжно розцвіла,
Як тішить око гілочка вишнева,
Як небагато треба їй тепла,
Щоб так цвісти,як в квітні,простонеба.
Склянка води і трішечки тепла,
І вже всміхається квітками-зірочками,
І хай хурделиця стежини заміта,
Вона зігріта ласкою й словами.
Цвіте природно у домашньому теплі,
Стоїть,мов наречена серед хати,
І на душі у неї знов весна,
Від щастя хочеться їй пісню заспівати.
Бува в житті трапляється таке,
Замерзлу душу раптом хтось зігріє,
І оживе вона,як вишня розцвіте,
І іншу душу відігріть зуміє.
Заради цього хочеться цвісти ,
Нехай коротке буде те цвітіння,
Та як приємно в серці пронести,
Священний гімн земного воскресіння.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1912111335

Бува в житті трапляється таке,
Замерзлу душу раптом хтось зігріє,
І оживе вона,як вишня розцвіте,
І іншу душу відігріть зуміє.
Заради цього хочеться цвісти ,
Нехай коротке буде те цвітіння,
Та як приємно в серці пронести,
Священний гімн земного воскресіння.
Только человек с большим сердцем может с такой Любовью написать!
Замечательный стих!

================
Як небагато треба їй тепла,
Щоб так цвісти,як в квітні,простонеба.

() () () () ()

Бува в житті трапляється таке,
Замерзлу душу раптом хтось зігріє,
І оживе вона,як вишня розцвіте,
І іншу душу відігріть зуміє.
Заради цього хочеться цвісти ,
Нехай коротке буде те цвітіння,
Та як приємно в серці пронести,
Священний гімн земного воскресіння.
(F) (F) (F) (F)

Заради цього хочеться цвісти ,
Нехай коротке буде те цвітіння,
Та як приємно в серці пронести,
Священний гімн земного воскресіння.
Цвіти,Вікторе,і даруй нам ще багато гарних вірщів і пісень!