Вітрильник Віктор Гала
Летить мій вітрильник за вітром по хвилях,
Летить,щось шукає в морській далені,
То бореться з штормом,то штиль зустрічає,
Вітрила купає в сольоній воді.
Летить і шукає той острів у морі,
Де птахи щебечуть,вода не кипить,
Де лагідне сонце,всміхаються зорі,
Де серце співає,уже не болить.

ХОРОШІ ВІРШІ І ЧИТАЮТЬСЯ ЛЕГКО.ПИШІТЬ,А МИ З ЗАДОВОЛЕННЯМ БУДЕМО ЧИТАТИ. УСПІХІВ ВАМ!

Ранок Віктор Гала
Сивий ранок залазить в вікно,
Виганяє з кутків чорні тіні,
Щось мені вже не спиться давно,
Очі ловлять розпливчатість ліній.
Спить ще все, спить дружина і внук,
За вікном сплять пташки галасливі,
Ще не тче свою сітку павук,
Вітерець спить на дядьковій сливі.
Тихо так, що в вухах дзеленчить,
Чути навіть, як час пропливає,
Може десь хтось, як я тут, не спить
І на стелі щось в мріях шукає.
Сон покинув мене, чи заснув,
Десь приліг у кутку подрімати,
Я не буду будити його,
Може зможу вірша написати.
Або може згадаю весну,
Що нектаром п’янким напувала,
Або ту, неповторну одну,
Що для мене дружиною стала.
Так пролежу до ранку без сну,
Поки сонце промінням заграє,
Стукне вітер листком по вікну
І думки з голови позганяє.
Квітень 2009р.

В невидимом пространстве интернета,
Где вместо звезд далекие сердца
Летит стихов огромная планета
И этому полету нет конца.
Лети,лети прекрасная планета,
И пусть подольше жители твои,
Друг другу дарят ощущенья света,
Надежды, откровенья и любви!

Тебе придумав я. Віктор Гала
Тебе придумав я?Приснилась серед ночі?
Уже в обіймах пристрасних живу.
В думках цілую загадкові очі,
Нектар п'янкий із вуст медових п"ю.
Напитися не можу,мов з похмілля
Перехиляю чашу почутів.
Яким чарівним поїш мене зіллям?
Я пив його,я п"ю.і знов хотів.
Від випитого виростали крила,
Твоє в обіймах тіло цілував,
І ти була в цей час така вродлива,
Що я тебе" богинею" назвав.
У моїх мріях ми давно коханці,
Наші серця вже б"ються в унісон.
Та прокидаюсь як завжди я вранці
І бачу,що то вигадка,то сон.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910238382

Тебе придумав я.

() () () () () () () () () () () () () () () () ()
Здорово! Читается на одном дыхании !

Хороші вірші(F)

(N)(F)(F)(F)(F)(F)

Ти знову смієшся Віктор Гала
Ти знову смієшся,а вчора ще капали сльози,
І знову для тебе всміхається лагідно світ,
Пройшли зовсім близько нежданні,непрохані грози,
Ти вже посміхнулась і знову продовжиш політ.
Дивлюсь,як заграли іскринками лагідні очі,
І сонце румянці малює на білих щоках,
А вітер-пустун задирає спідницю на боці,
І хоче зірвати її у людей на очах
Увесь світ у барвах, минуло кіно чорно-біле,
Рожевий туман напува яблуневі сади,
Жита зеленіють,блакитним всміхаються хвилі,
І небо синіє в гілках молодої верби.
Щебечуть пташки,ти щебечеш звичайно не менше,
Сьогодні для тебе немає ні горя,ні болю,ні бід.
Дивлюсь,і я бачу,що стало тобі уже легше,
Дай, Боже,щоб ти обігріла тепер увесь світ.
28 квітня 2009

© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910252298




Учора 09:52

СПАСИБО ЗА СТИХИ

:) :):) :) :) :):)
:) Всегда приносят радость,хорошие стихи!

() () () () () (C) (C)

Голос Віктор Гала
Як чарівно звучить твій голос,
Ніби сотні джерел злились,
Ніби сонце, що живить колос,
Ніби річка, що з гір біжить.
Ніби сотня дрібних дзвіночків,
Що зібрались в стрімкий танок,
Ніби шепіт трави й листочків,
Що в єдиний сплелись вінок.
Ніби щебіт птахів весною,
Ніби зірки нічний політ,
Я впиваюсь ним, як водою,
Він із серця зганяє лід.
То веселий він, то з журбою,
То замріяний, а бува
Так запалить серце жагою,
Що закрутиться голова.
Я не хочу срібла і злата,
Дорогих і дрібних речей,
І віддав би дуже багато,
Тільки б чути голос оцей.


© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910287876

Виктор, Ваши стихи сами, как живительный родник.Желаю Вам счастья и успеха в таком прекрасном творчестве!

Я не хочу срібла і злата,
Дорогих і дрібних речей,
І віддав би дуже багато,
Тільки б чути голос оцей.

(N)Дуже гарний вірш!

Тополі Віктор Гала
А тополі стоять ще зелені,
Вже й морози на трави лягли,
А вони щось шукають у небі,
Виглядають напевно весни.
Виглядають роки,що минули,
Виглядають ключі журавлів.
Он,як високо в небо гайнули,
Що піднялися вище дахів.
Їм не віриться,що вже минуло
Тепле літо,за обрій пішло,
На прощання листком колихнуло,
Мов ніколи тепла й не було.
І вони полетіти б хотіли
З теплим літом у теплі краї,
Тільки корені тут розпустили,
В цій твердій,кам'янистій землі.
Так і я,вже давно в світ гайнув би,
Пошукати заможні краї,
Та коріннями міцно уп'явся,
В цьому,Богом забутім,селі.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911012853

Стихи замечательные и доходят до сердца !

Тополі
() () () () () () () () () ()

Тополі-душевний вірш.(F)(F)(F)(F)(F)

Захекана, налякана до краю
У двір чужий швиденько забіга,
Та тільки мама щось не зустрічає,
А з хати вийшла тітонька чужа.
Дівча не зрозуміло, що від страху
З стежини збилось. Тітку відпиха,
Біжить до хати, загляда у шафу,
Під ліжко, всюди матінку шука.
Стояла жінка, ніжно посміхалась,
Дивилась на розгублене маля,
Потім взяла на руки, приласкала,
В село сусіднє із дівчам пішла.
Про випадок той згадують донині,
Коли сім'я сідає до стола,
Як дівчинка прибилась до хатини,
Куди пізніш невісткою зайшла.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911046842

Сьогодні 19:42

Стежина Віктор Гала
Маленькі ніжки бігли по стежині,
Що пролягла серед густих пшениць,
Дивились на дівча волошки сині,
І чути було спів перепелиць.
Торкались колоски плеча дитини,
Цвіркун виводив пісеньку дзвінку,
Всміхалось сонечко з-за білої хмарини,
Дивлячись вниз на дівчинку малу.
Та раптом заєць перебіг стежину,
Побіг щосили вітер доганять,
А в інший бік дівча біжить щосили,
Від страху оченята лиш блистять.
Маленьке серце вискочити хоче.
З грудей дитячих, як листок тремтить,
Уже не плаче, щось під ніс бурмоче,
З усії сили до села біжить

дуже милозвучно(F)

Виктор, удачно "посетила" Вас :)). Стихи "Тропинка" вызвали улыбку и позитивное настроение. СПАСИБО!!

Прошу всіх ,хто читає мої вірші,залишати на моїй сторінці рецензію на мої вірші,щоб я знав ,що їх читають.З повагою до читача.
(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)

:)ВИКТОРУ!!!СТИХИ ПРОСТО,СЛОВ НЕТ!!!
Своей улыбке свет включи - И не гаси его лучи. Кого не встретишь на пути. Ты всем свети, свети, свети. Тому, кто в мир улыбкой светит, И мир взаимностью ответит!

Посадив тополю Віктор Гала
Посадив тополю в мами біля хати,
Поливав з криниці,ніжно доглядав,
Виросла висока,усміхалась мати,
Вечорами в вітах соловей співав.
Тополенько-тополе,материнська доле,
Виглядаєш сина з далеких доріг,
Прилітай синочку,зачекалось поле,
Повертай скоріше на мамин поріг.
Посадив барвінок під вікном у мами,
Стелився низенько,землю застеляв,
Заглядав в віконце синіми очима,
Материнське серце сумом наповняв.
Барвіночку-барвінку,стелися низенько,
Стелися низенько,в хаті привітай,
Постаріла мама,згорбилась старенька,
Де ти,мій синочку,швидше прилітай.
Посадив калину в мами на могилі,
Зеленіє рясно,полумям горить,
Де ж ви ,моя моя мамо,де ж ви коси сиві?
Над кущем калини чайка голосить.
-Калинонько-калино,я усе покинув,
Я в село прилинув, мамо,зустрічай,
Шелестить тополя,стелиться барвінок,
А калина шепче,:Синочку,прощай.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1906281065

Дякую за Ваші вірші, завжди їх читаю, а останні, про маму, дуже зворушливі.

Стихи о маме очень трогательные.Сегодня в одной из телевизионныхпередач сказали, что научным фактом является то , что любовь матери- залог благополучия и успеха детей в их взрослой жизни.Спасибо Вашей маме ,что она ТАК безмерно любила Вас, Виктор.Светлая память, если нет ее рядом.

Душевный стих

Батьківська хата Віктор Гала
Батьківська хата з краю села,
Сонцем південним пригріта,
Біля порогу черешня росла,
І зацвітала щоліта.
Ніжний спориш мої ніжки ласкав,
Як біг малим до криниці,
Довго на мене потому чекав,
Як працював у столиці.
Я приїзджав і стрічали мене
Тато і мама щороку,
Навіть не думав,що час промине,
Що не зустріну нікого.
Їду додому,із поїзда встав,
Віз для батьків подарунки,
Раптом над хатою сич прокричав,
Випали з рук всі пакунки.
Чорними вікнами хата стріча,
Вишня стоїть засихає,
Ніжний спориш кропива забива,
В хаті нікого немає.
Сів на порозі,сльоза на очах,
З чарки гірку випиваю,
В хаті два фото у чорних стрічках,
З жалем мене зустрічають.
Батьківська хата немов би жива,
Дивиться з сумом за мною,
Знає,навік залишилась одна,
Так,як і я,- сиротою.
11 06 2009 р.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1910255643

Спасибо за чудесные стихи! () () () () () () () () () () () () () () () () ()

Ти плачеш, жінко? Віктор Гала
Ти плачеш,жінко?Знову щось наснилось?
А може память в юність забрела?
Під ту вербу,де небо нахилилось,
Де вперше ти щасливою була?
Він ще юнак ,з дитячими очима,
Несміло і невміло цілував,
Але яке те все було правдиве,
Що цілий світ у час цей замовкав.
Несміливий той перший поцілунок,
А в серці щем ,що груди розпера,
Здавалось доля піднесла дарунок,
На довгі роки,довгії літа.
Сміливішому,іншому всміхнулась,
Пішла за ним в його незнанний рай,
Від милого,від щастя відвернулась,
Не сміла навіть вимовить:-Прощай.
Чому ти плачеш, жінко, серед ночі?
Чому в очах опука і печаль?
Ти згадуєш його дитячі очі,
Минулого тобі все більше жаль.
© Copyright: Віктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1908055623

Очень понравилось! Как и все Ваши стихи

Творческого Вам вдохновения и удачи. ;)

Вот и кончилось летоВиктор Гала
ПЕСНЯ
Вот и кончилось наше лето,
Птици осенью гнезда не вьют.
О любви много песен спето-
Я еще вам одну спою.
А на улице снова вечер,
А на улице снова дождь,
Обнимает тебя ветер,
Когда ты от меня идешь.
Ты уходишь.уноишь лето,
Оставляешь на сердце грусть,
Значит песня любви спета,
Значит всречи с тобою-чушь.
Серебрится луна седая,
Гонит ветер туман с полей,
Для меня ты опять чужая,
Та,что была всего родней.
Вот и кончилось наше лето,
Птици осенью гнезда не вьют,
Я ищу тебя снова где-то,
И надеюсь тебя найду.
А на улице снова вечер,
А на улице снова дождь,
Обниму я тебя за плечи,
Если снова ко мне прийдешь.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1911118451

Виктор!У Вас замечательные стихи!

Стихи класс.

Чудесные стихи!